Ми всі користуємося римськими цифрами – відзначаємо ними номера століть або місяців року. Римські цифри знаходяться на часових циферблатах, в тому числі на курантах Спаської башти. Ми їх використовуємо, але знаємо про них не так багато.
Походження римських цифр
На даний момент не існує єдиної теорії походження римських цифр. Одна з найпопулярніших гіпотез свідчить, що римські цифри відбулися від системи числення, яка використовує замість цифри штрихи-зарубки. Таким чином, цифра «I» — це не латинська або давніша літера «і», а насічка, що нагадує форму цієї букви. Кожну п’яту насічку позначали скосом – V, а десяту перекреслювали – Х. Число 10 виглядало в цьому рахунку наступним чином: IIIIΛIIIIX. Саме завдяки такому запису цифр поспіль ми зобов’язані особливою системою числення римських цифр.
Система розташування цих цифр друг щодо друга така: числа до трьох включно утворюються за допомогою додавання одиниць (II, III), — чотириразове повторення будь-якої цифри заборонено. Щоб утворити числа більш як три, додається або віднімається велика і менша цифра, для вирахування менша цифра ставиться перед більшою, для зменшення — після, (4 = IV), та ж логіка діє і з іншими цифрами (90 = XC). Порядок розташування тисяч, сотень, десятків і одиниць той же, що і звичний нам. Важливо, що будь-яка цифра не повинна повторювати понад три рази, таким чином, саме довге число до тисячі – 888 = DCCCLXXXVIII (500+100+100+100+50+10+10+10+5+1+1+1)....
Альтернативні варіанти
Заборона на четверте використання однієї і тієї ж цифри поспіль стала з’являтися тільки в XIX столітті. Тому в старовинних текстах можна побачити варіанти IIII і VIIII замість IV та IX, і навіть IIIII або XXXXXX замість V LX. Залишки цього написання можна побачити на годиннику, де чотири часто відзначається саме з допомогою чотирьох одиниць. В старих книгах також нерідкі випадки – XIIX або IIXX замість стандартних в наші дні XVIII
Немає коментарів:
Дописати коментар