Google присвятив дудл Максу Борну – одному з творців квантової механіки

    Борн народився в Бреслау (зараз польське місто Вроцлав) 11 грудня 1882 року. Він був німецьким і британським фізиком-теоретиком і математиком, одним із творців квантової механіки.

   Борн удостоївся Нобелівської премії з фізики, а в історію увійшов не тільки як вчений, а й як громадський діяч, який виступав за мир та ядерне роззброєння.

    Окрім Нобелівської премії, науковець був удостоєний безліччю інших престижних нагород. Борна проголосили почесним членом Лондонського королівського товариства, Національної академії наук США, Датської королівської академії наук, Шведської королівської академії наук, Ірландської королівської академії, академій наук Індії, Румунії та Перу.

https://24tv.ua/tehnologiyi_tag1131

Омар Хайам

#подіядня #шкільнийсвіт #цікаво

18 травня 1048 року народився Омар Хайам в Нишапурі , що на сході Ірану . Був дуже обдарованою людиною - володів такими науками, як: геометрія, математика, астрономія, фізика, історія, теософія, філософія.

Досконало володів арабською мовою. Захоплювався медициною і музичним мистецтвом. Напам'ять знав Коран.

Наукову діяльність почав при дворі Ханако Шамс ал-Мулк, який знаходився в Бухоро. Принц настільки цінував Омара, що садив його на трон поруч з собою. У 1074 році переїздить до палацу султана Нізама ал Мулк в Багдад, де відкриває свою обсерваторію і розробляє новий календар, який на 7 секунд точніше ніж григоріанський. Склав «Астрономічні таблиці», які містили зоряний каталог.

Омар Хайям вперше класифікує основні види рівнянь - кубічних, квадратних і лінійних. Видає книгу, в якій тлумачить важкі поняття Евкліда з геометрії. Досліджував теорію відносин і вчення про число.

У 1080 році пише свій перший філософський трактат «Про буття і повинність». У ньому він розриває ідею, що порядок речей не є результатом божественного творіння, а скоріше природних законів. Писав вірші в жанрі рубаї - чотиривіршів. Ніколи не вихваляв в них правителів або меценатів. Омар Хайям ніколи не надавав великого значення своїм віршам, вони у нього виходили, як правило, експромтом.

Екстернат. Контрольні роботи (фізика 10 клас)

Контрольна робота №1 "Основи кінематики"
Контрольна робота №2 "Основи динаміки"
Контрольна робота №3 "Закони збереження в механіці. Релятивістська механіка"
Контрольна робота №4 "Основи молекулярно-кінетичної теорії. Основи термодинаміки"

Крилаті вислови. Нікола Тесла

Переглянути відео

Геніальний фізик, з іменем  якого повязують сотні легенд. 

Походження запису числа пі

Постійність відношення довжини будь-якого кола до її діаметра відома дуже давно; проте позначення цього відношення, відоме сьогодні як π (пі) датується початком XVIII століття. До цього це відношення жахливим чином називалося на середньовічній латині "quantitas in quam cum multiflicetur diameter, proveniet circumferencia".

Уперше символ π був  використаний у пресі  в 1706 році, учителем математики, самоуком, Уільямом Джонсоном (1675-1749) у його другій книзі Synopsis Palmariorum Matheseos ("Нове введення в математику''), написаній на основі його конспектів. 

До появи символу π для позначення цього відношення також використовувалися наближення, такі як 22/7 і 355/113, що могло створити враження, що воно є раціональним числом. Джонс вважав, хоча і не доводив цього, що π - ірраціональне число: нескінченна, не періодична послідовність цифр, яка ніколи не може повністю бути виражена числом. У Synopsis він пише: "Точне відношення між діаметром і колом не може бути виражене в цифрах.''. Отже, символ повинен був представляти ідеал, до якого можна наблизитися, але якого ніколи не можна досягти. Цій умові, на думку Джонса, може задовольнити тільки чисто платонічний символ.

Чи знаєте ви що?...

Чи знаєте ви, що Ньютон сказав про математику, що вона подібна до сварливої жінки, якщо хто захоче з нею поспілкуватися, то повинен весь час сперечатися?

Чи знаєте ви що?...

Чи знаєте ви, що Михайло Остроградський не любив модного одягу? Якось кравець усе ж таки умовив його пошити новий костюм за останньою модою.

– Я зробив усе, як треба, - запевнив він ученого. - Адже ви не повинні відставати від віку.

На це Остроградський відповів:

– Та як же я гнатимусь за віком у таких вузьких штанях?